Вперше на офіціальному рівні День матері був започаткований у США 1914 року. Після Першої світової війни свято почали відзначати в країнах Європи. В Україні день найважливішої та найріднішої людини – День матері відзначають згідно Указу Президента України з 1999 року, святкуючи цей день щорічно у другу неділю травня.
Неабияку роль в житті та долі наших письменників-земляків відіграли найрідніші – їхні матері. Хоча між народженням зачинателя української літератури Івана Котляревського (1769 р.) і письменника-правозахисника Володимира Короленка (1853 р.) понад пів століття, їхні матері та матері Миколи Гоголя, Панаса Рудченка (Мирного) належали до патріархального, так званого старосвітського часу. Глибину їхнього Образу, ролі Матері-Берегині, Матері-Заступниці як ніхто інший відзначив В.Короленко, говорячи:
«Є натури, ніби заздалегідь призначені для тихого подвигу Любові…».
Усе своє життя матері письменників завзято віддавали багатодітній родині. За виключенням лише сім’ї Котляревських, в якій Парасковія (уроджена Жуковська) народжує єдиного сина Івана, у всіх інших народжено: Марія Гоголь-Яновська (уроджена Косяровська) – 12 дітей; Тетяна Рудченко (уроджена Гординська) – 5 дітей; Евеліна Короленко (уроджена Скуревич) – 7 дітей.
Для всіх без виключення родин майбутніх класиків характерне надзвичайно раннє заміжжя їхніх матерів, особливо для нинішнього сприйняття, від 13 до 20 років, та раннє вдівство. Проте увесь тягар повсякденних господарських питань не стає на заваді для справжніх матерів. Всі вони гідно справляються з господарським клопотом, наповнюючи і домашні комори усіляким збіжжям, і кишені своїх дітей. Щодо фінансової підтримки, показовими є стосунки сина і матері в родині Гоголів-Яновських. Остання чи не до смерті сина виступала постійним «спонсором» багатьох проектів і бажань М.Гоголя.
І найголовніше – всі матері літературних геніїв свідомо чи то не зовсім зуміли пробудити живу уяву до навколишнього світу, любов до природи, людську душевність і доброту. Згадані риси стали запорукою неабиякого літературного хисту та майбутньої успішності синів, хоча самі вони, здебільше, були не писемними (за виключенням Евеліни Короленко).
Синівська любов була взаємною і кому судилося пережити стареньку матір, ті з турботою доглядали своїх Берегинь. Одна із причин, можливо й найповажніша, чому І.Котляревський вийшов у відставку 1808 року – необхідність підтримки матері. Окрім того, прояв любові і поваги до найрідніших, безумовно, є закарбовування образу матері в своїй літературній творчості. Тепло родинних стосунків, свідком яких був син, палітра характерних рис, притаманних матері головної героїні п’єси «Наталка Полтавка» Терпилихи – це і є посвята І.Котляревського рідній душі. Хоча праобразом літературних персонажів «Старосвітських поміщиків» М. Гоголя усталено вважають його діда і бабусю, ніхто не в змозі заперечити, що ті ж самі риси не належали його матері. Особистість своєї матері В.Короленко відображує на сторінках книги «Історія мого сучасника» та повісті «Сліпий музикант».
Історія нам залишила і графічну пам'ять про матерів (портери, здебільше фото), за виключенням Парасковії Котляревської. Єдиний, хто із сучасників зважився написати образ матері видатного поета і драматурга – відомий полтавський художник Євген Путря (його роботи в однойменному музеї письменника).
