Ім’я Марусі Чурай міцно вписане у культурний код Полтави та всієї України. Вона — символ народної пісні, таланту і жіночої долі, сповненої як величі, так і трагізму. Постать, що балансує між історичними фактами та легендами, але від того не менш значуща.
За легендами, Маруся народилася в с. Кривохатки попід Монастирською горою в передмісті Полтави в середині XVII століття. Її вважають авторкою низки відомих українських пісень, серед яких — «Ой не ходи, Грицю», «Віють вітри», «Засвіт встали козаченьки». Чи справді вона була історичною особою — питання досі відкрите. Проте її образ надихав багатьох митців, серед яких — Левко Боровиковський, Михайло Старицький, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко, чий історичний роман у віршах «Маруся Чурай» став класикою сучасної української літератури та отримав Шевченківську премію у 1987 р.
Полтава завжди була тісно пов’язана з іменем Марусі Чурай. На честь легендарної Чураївни у місті названа вулиця. У 1987 р. на території міського парку культури і дозвілля «Перемога» було споруджено відкритий амфітеатр на 7 000 місць – Співоче поле імені Марусі Чурай.
У 2006 році перед фасадом Полтавського академічного музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя урочисто відкритий пам’ятний знак народній пісні в образі поетеси Марусі Чурай, який є єдиним пам’ятником легендарній співачці в Україні.
У Полтаві регулярно відбуваються заходи, присвячені Марусі Чурай: літературні вечори, шкільні читання, виставки, презентації дослідницьких праць та просвітницьких видань. Нещодавно було презентовано інформаційно-просвітницький проспект «Історія одного пам’ятника: до 400-ліття із часу народження Марусі Чурай», який розкриває цікаві факти про увічнення її образу в міському просторі.
Маруся Чурай — це не лише поетична героїня. Вона — уособлення народної пам’яті, невід’ємна частина культурної ідентичності Полтави. Через її пісні, легенди та постать ми торкаємося душі народу, що століттями творив, боровся і пам’ятав.
До списку новин
